Чого важкий свій молот каменярський Міняєш на тонкий різець Петрарки ? „Замість валити панський гніт і царський, Ти скрився в поетичні закамарки ! Гіркий, та нешкідний удар писарський, Мов полинівки чарка у шинкарки“. „Ні, я не кинув каменярський молот, Усе він в моїй, хоч слабій, долоні, Його не вирве насміх, ані колот. „І як невпинно він о камінь дзвонить, Каміння грюк в душі мені лунає, З душі ж луна та співом виринає“. 1881. III. КОТЛЯРЕВСЬКИЙ. Орел могучий на вершку сніжному Сидів і оком вдовж і вшир гонив, Втім схопився і по снігу мілкому Крилом ударив і в лазур поплив. Та груду снігу він крилом відбив, вниз вона по склоні кам'яному Котитись стала — час малий проплив, І вниз ревла лавіна дужче грому. Так Котляревський у щасливий час Вкраїнським словом розпочав співати, І спів той виглядав на жарт не раз. Та був у нім завдаток сил багатий, І вогник, ним засвічений, не згас, А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати. 1873. 8
