А волі вашої залізні крила, А переконань, правди блиск яркий, Чи ж це не також непропаща сила ? 1880 VI. НАУКА. Хоч вічно злий тиран її вбива' І переслідують підніжки власти, Хоч пітьма рада в гріб її укласти, Проте вона во вік, во вік жива. Хоч вихор злоби, знай, при ній шаліє, Хоч Божим іменем і піп її клене, Хоч деспота рука її визнавців гне, Вона все проста, все росте й міцніє. Хоч людськість блудить часто манівцями, Вона — спокійний, щирий провідник, Шукає виходу з стежок блудних. Хоч в горю й тьмі розлучними словами Кленуть її людці, вона проклять не чує, І для добра їх раз-у-раз працює. 1878 р. VII. Жіноче серце 1 Чи ти лід студений, Чи запашний, чудовий цвіт весни? Чи світло місяця? Вогонь страшенний, Що нищить все ? Чи ти — як тихі сни. Невинности ? Чи як той стяг воєнний, Що до побіди кличе ? Чи терни, Чи рожі плодиш ? Ангел ти надземний, Чи демон лютий з пекла глибини ? 10
