Ця сторінка ще не вичитана
ТЮРЕМНІ СОНЕТИ. І. Це дім плачу, і смутку, і зітхання, Гніздо гризот, і зопсуття, і муки І Хто тут війшов, сціпи і зуби й руки, Спини думки, і речі, і бажання ! Кукіль тут полють з жита, видається, Та рівночасно свіжий засівають ; По параграфам правду виміряють, Але неправда і без міри ллється. Тут стережуть основ, але основу Усіх основ — людського серця мову І волю й мисль зневажують, як дрантя. Ви, що, попавши в западню ту, хтіли Найти в ній людський змисл і людські ціли, Lasciate ogni speranza1) — мовив Дайте. 19 вересня 1889. II. „Вузька, важкая до добра дорога“— Це сказано десь у письмі святому. Та я перечу тим словам як мога, Пізнавши вхід до в'язенного дому. *)*) Покиньте всі надії. 18
