Женуть дозорці в'язнів, мов худобу, По черзі на прохід до огорода. Дерев там стільки, що паркан з ялиці, А зелені, що поза ним доглянеш, А неба, що доглянеш з дна криниці. А в грудь як свіжого повітря втягнеш, То світ закрутиться, мов у п'яниці, І ще сумніший, безсильніший станеш. 16 вересня 1889. XIII. Ні, наш тюремний домовий порядок Бува часом дотепний 1 Ну, скажіть : Кибльовання полуднішне й обід Ураз —чи дотеп се, чи лиш припадок? І запах саламахи й киблів смрід ! Рядком з водою становлять коновку І хліб кладуть і в киблі ллють карболку — Ніс арештанський все знесе й живіт. Щаслива Австріє ! Той ум великий, Що видумав сей дотеп, варт во віки, Щоб святкувать ім'я його празнично ! Перед його ідеєю я клонюсь : Не апетитно, та зате практично ; Minus de genus, si constructio bonus1). 19 вересня 1889. *)*) Коли складня (речення) добра, то неважно, який рід (іменника). Це погана школярська латинь. 25
