„То ж хорони, дитя, цей дар мій свято ! Любов людей, мов хліб той до засіка, Громадь і степенуй в любов до чоловіка ґ 18 вересня 1889. XXXI. І говорила друга: „Я ненависть, „Любви сестра й товариш невідступний. „Ненавиджу я все, що звесь лукавість „І кривда й лад нелюдський та підкупний. „Ненавиджу я всю тоту неправість, „Що чоловіка пха на путь непутний, „Що плодить в душах підлість, брехні, зависть, „Крутіж *) отой могучий, каламутний. „Не в серці людськім зло ! А зла основа — „Це глупота й тота міцна будова, „Що здвигнена людьми і їх же губить. „Це зло й тобі прожре до кости тіло, „Щоб ти зненавидів його і бивсь з ним сміло. „Хто з злом не боресь, той людей не любить“. 18 вересня 1889. XXXII. Сидів пустинник біля свого скиту Серед лісів безмірних та безлюдних І слухав пташок голосів пречудних І вітру в гіллі пісню сумовиту. Аж, бач, голубка, його пташка біла, Що вже два дні не знать де пропадала.
- ) Крутіж — вир, водоворот.
36
