Оттак і ти попутала народи, Всім давши зверхні вигляди свободи, Щоб одні одних гризли і душили. І хоч всі дружно рвуться з твого круга, Та в різні боки шарпають друг друга. Цей колот — джерело твоєї сили. 4 жовтня 1889. ЕПІЛОГ. (Присвячено українським сонетарям). Голубчики, українські поети, Невже вас досі нікому навчити, Що не досить сяких-таких зліпити {^ядків штирнацять, і вже й є сонети ? П'ятистоповий ямб, мов з міді литий, Два з чотирьох, два з трьох рядків куплети, Пов'язані в дзвінкі рифмові сплети, — Лиш те ім'ям сонета слід христити. Тій формі й зміст хай буде відповідний : Конфлікт чуття, природи блиск погідний В двох перших строфах ярко розвертавсь. Страсть, буря, бій, мов хмара підіймавсь, Мутить блиск, грізно мечесь, рве окови, Та при кінці сплива в гармонію любови. Преров, 6 травня 1893. На стор. 299 і далі дивись увагу акад. А. Кримського до сонету 44 і 45. 45
