„Ні, воля—це сон, а на світі Ніхто не зазнав і не вздрить. „Гляди у вікно лиш щоденно, Де вулиці видно цяту, — Там люди проходять усякі,— Та їх придивися життю ! „Ось бідний, обдертий зарібник Голоден стоїть, як туман, — Це черева свого невільник, А черево найстарший пан. „Там служниця зранку на ринок Із кошиком пильно біжить, — Невільниця пані лихої, З добра не пішла чей служить. „А онде бабуся старенька, В руках молитовник — пішла У церкву — не Бога якогось Невільниця, але попа. „Он в повозі муж із жоною Напевно в театер імчать, Держаться за руки, а з рук тих Невільничі пута брязчать. „Чи це ж та захвалена воля, Де тисячі-тисячі' сплять, Жиють і вмирають, і навіть, Як ти, про свободу й не снять?“ Ні, що ж це ? Хіба ж я не бачу? В блискучих колясах1) летять ) Коляса — карета.
