Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/344

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

Щаслив, хто до нового року Дотягне з хлібом, — більша часть Хіба дотягне до Покрови !“ Ні про що більш думок, ні мови По селах, лиш про те, чи дасть Бог чудом деяким пропхати Сю зиму. В душах сум і холод : Упир мов, загляда до хати Важкая змора : голод ! голод ! Тут плаче жінка : день увесь Вона на ниві працювала. Копала бульбу1): лиш отсесь* 2) Маленький цебрик накопала Здорової — а гниляків Ріла гора ! День пролетів, з рук їй випала мотика, Груди похололи, і велика Жура, розпука і тривога її прошибли. Затряслась І заридала, й поплелась, Заводячи, в село небога. А он господар на тоці Весь день без втоми і без тями Із сином промахав ціпами, Провіяв, намолот і власним Очам не вірить. Чи ж оці Три гарчики, то весь пожиток Із трьох кіп жита ? Чи не витовк Колосся добре ? Не гаразд Провіяв, може, так що часть Лишив в полові ? І з неясним

  • ) Бульба — картопля.

2) Отсесь — оцей.