І ти втишилась і лежала, На стіни дивлячись бруднії, Немов здивована*, питала : „За що мене ті люди в'яжуть?“ Та дармо відповіді ждала ! Замучать, а за що — не скажуть. 2. У семінарії духовній, Мов у Христовій чаші повній, Вдоволення і радість тиха, Ні шуму, ні журби, ні лиха 1 В годині пізній, і поранній Час гладко тут пливе во віки, Як з молока і меду ріки Пливуть в землі обітованній. Тут стежка пряма і постійна, Наука — чисте слово Боже, Ума змилити тут не може Проклята мисль революційна. Вже ж ті благую часть ізбрали, Що бурі світу понехали, Повергли1) шлях блудний, гріховний І з серцем тихим, нелукавим Ходити вчаться шляхом правим У семінарії духовній ! Ось бач, літорості духовні Із лекцій, слів Господніх ПОВНІ, Вернулись. Мов голодне стадо, Вони, аж скачучи, так радо До семінарського порога Тісняться. Коритарі темні, Брудні, вонючі, неприємні —
- ) Повергли — покинули.
73
