Ця сторінка ще не вичитана
II. Непереглядною юрбою Ідуть за днями дні мої, Так страшно одностайні всі, Як олов'яні хмари ті, Що звільна линуть наді мною. Без діл, з закутими руками, Без мислей деревію я, Минає молодість моя, Мов чиста річка степова Безслідно гине між пісками. Гинь, гинь, хоч жити ще не вспів, І слід загине за тобою, Розслизнеться, мов сніг весною,— Лиш в серці тиск важкого болю, Єдиний слід минулих днів. І -1 березня 1880. III. Світ дрімає. Блідолиций Місяць задрімав над ним, — Знать, замкнули в небі двері І поснулося святим. То ж все горе світовеє, Що від сонних утекло, На мою безсонну душу, Мов горою, налягло. 23 вересня 1880. 37
