Ласки в Бога доступити,
А мене шлють сірку пити“.
„Сірку пити? Тьфу, небоже!
Навіть найстаршим чортам
Це пиття зовсім не гоже,
Не то нам! Та біс їй там!
Хто як хто, а Ной те може
Присвідчить усім світам:
Попри звісні райські ябка[1]
Є найліпше — добра капка[2].
„О, вживав — не укриваю —
Тої капочки і я,
І о ній ще й нині в раю
Згадує душа моя.
То й на тебе Бог, гадаю,
Не візьме з кута кия
Як лиш тим гріхом ти грішний,
То ходи у рай предвічний!“
І Ной, батько сідоглавий,
Клима стиха в рай впуска.
Пан Біг добрий і ласкавий,
То ж не вигнав піяка.
Ну, спитає хто цікавий,
А мораль цього яка?
О, моралі тут три бочки,
Ось дві-три важніші точки:
Любиш, брате, чарку живо,
Дякуй Богу і за це!
Лучше хто п'є мед і пиво,
