„А, впрочім, беру вас за слово : Ідіть, і нехай ся явить До мене на учту *) велику За сорок день цар ваш Давид. „А як не явиться до мене Давид на означений день, То всіх вас, жидів, в моїм царстві Без милости виріжу впень“. І далі говорить та повість, Як з трудом великим зайшли Жиди над кипучеє море В далекій, незнаній землі. А море реве і клекоче 1 парою в небо бухтить, За морем тим в замку високім Невмерший живе цар Давид. І впали жиди ті на землю, Молились три ночі й три дні, Стогнали і плакали тяжко, Аж поки слізьми підплили. А сльози їх в море ВЛИЛИСЯ І в кригу стялись льодову, А хвилі кипучі на кризі На той бік несуть жидову… Минуло днів тридцять і дев ять, Послів як нема, так нема, Жидам вже погасла надія, Лишилась тривога німа. 11) Учта — бенкет. 113
