Промучились ми ! А по доктора слать Ні думки! Ніч, розкаль1), три милі… Що кошту!.. Коротко сказать: до трьох днів Синок мій лежав у могилі. V. Не стало між нами життя з того дня, Могилка ота нас ділила, Мов корч2) бодяковий. Все думка в мені : Це Файга дитя моє вбила ! Дарма, що я бачив жаль, сльози її. „Дурна, як поліно !“ Ці мисли Вертались усе, як лиш бачу її, Вертались і грудь мою тисли. „Дурна, як поліно ! В неволі зросла У батька, як жаба в болоті : Лиш вирне на сонце, та й зараз назад В болото по власній охоті ! „їй матір'ю буть? Господинею буть? І що ж вона вміє ? Робити Лиш те, що їй кажуть, і родити, й грудь Дитині до рота встромити. „Казала їй мати не слухать мене — Не слухала, хату лишила, Зарробок повергла3), щоб мамі служить, І власне дитя погубила“. Такі мене мучили мислі день-в-день, Обридла і жінка і хата, Заробок, весь світ. І весь день я не раз Сидів і мовчав. Як заклята, ł) Розкаль — грязюка. -) Корч - кущ. л) Повергла — покинула. 144
