„І так і не так. Хлопець, правда, що є, А грошей трьох сот я не маю. Та маю одежу… одежі досить“… — „Що ж, добре й тото !“ — повідаю. Поглянула пильно на мене. „А ось Мені щось здається, — сказала, — Що в вас нема брата. Ви сам є той брат“ Ну, бачите, хитра — вгадала ! — „А якби так мере1),— кажу я,— тощо?“ „Та що ж,— каже, — я за вас піду. Ви, бачиться, добрий“… Це зговір наш був Просидів я там до обіду, Поглянув, як робить, поїв, що варить,— Все чисто і гарно — аж мило. Пішов я, вітцеві кажу : так і так. „Що ж, — каже, — щасти Біг на діло! „Та тільки я все б таки радив тобі Простенької де пошукати. Така практикована1 2) баба — го, го ! То можна біду напитати“. Немов батогом мене цвігнули ті Слова, — та мовчу, лиш в утробі Мов щось повернулось. Три місяці я Не дав їй ні вісти о собі. Надумавсь. Пішов. Застаю 'ї, якраз Панам подавала гечене. „О, гості рідкі ! Я гадала, що ті Вже гості забули про мене!**… 1) Мере — може. 2) Практикована — досвідчена, розумна. 148
