А близько тут Еттінгер має село — Жид дуже ж то вчений, багатий. Тепер він у Львові за рабіна став, Та й то за сам гонор1), без плати. Прочув я : жидівочка в нього живе, У наймичках-ді2), молодиця, Чи розвідка 3), хлопчик у неї трьох літ, € й гроші, й одежа… Вертиться Усе моя думка круг неї. Цю взять ! Розумна чень, чесного стану, — Бо вже ж в такий дім якубудь не візьмуть. Ану-ко, піду та погляну ! Пішов я так в шабаш. До кухні зайшов, Гляжу : по-міщанськи убрана, А гарна, жива молодиця така… „Ви, певно, — питає,—до пана?“ — „Ні, — мовлю. — Я чув, тут живе Лібе Зіс“.— „На що вам вона?“ (Спаленіла!). — „Я чув, вона теє-то… заміж би їй“… Вона тільки глип, та й присіла, Немов там огонь під кітлом поправля. — „Мене, — мовлю, — брат посилає, Такий і такий, і господар, гендляр“…— „Він може багачки шукає?“ — „Ні, — мовлю, — а чув він, що має вона Три сотки готовими грішми, Що розвідка, хлопчик у неї трьох літ… Не знаю, чи так це, повіж4) ми!“ — ‘) За гонор — за честь, не за плату. 3) Це „ді“ додають на Підгір'ю на кінці слова в значінні: кажуть, а диви. 3) Розвідка — розведена. 4) Повіж ми — скажи мені. 147
