Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/427

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

Дразнить і доводить до лютости гнеть *), Та й ну же свариться, ганьбиться. Прийдемо, бувало, з торгу, а вони Кричать, і цокочуть, і плачуть. Содома ! Лиш плюнеш і з хати біжиш, Хай їх твої очі не бачуть. Та далі не зміг я терпіти : мов міль, Гризе мене жінка: „Ой, пробі, Не можу тут жить ! Забираймося геть ! Там в мене є стрик в Любачові. „Там паші багато, там можна держать Худобу, там добрії люди, Там тані2) хати і там тана земля,— Побачиш, там добре нам буде 1“ VIII. Пішли ми в погану годину. Гай, гай, І паші нема, і не тані Хати, а землі й не докупишся, — ну, А люди, то й дуже погані. Стрик жінки моєї був також гендляр, А все гендлював баранами. „Продай, мот3), корови, а гроші мені Давай, буде спілка між нами I“ — „Що спілка, — кажу, — коли я ані в зуб Гешефту сього не капую4)?“—

  • ) Гнеть — зараз.

') Таний — дешевий. 3) Мот — мовить, каже. 4) Капувати — розуміти, розбирати. 150