І чув я : ще довго він важко зітхав І з боку на бік обертався, І кашляв, стогнав, кості битії тер, — А далі я трохи здрімався. По хвилі проснувся я. В казні мигтів Промінчик від лямпи знадвору, — На прічі, понурившись, Гершон сидів, Він спати не міг в таку пору. Тихенько, мов чміль той старий у траві, Бренів собі пісню жидівську. Кінець її довго не дав мені спать, Крутивсь, мов оса, в моїм мізку : „Гей, посадив я.винний сад, Зацвів сад не на жарти ; Програв, програв я свій вік молодий, Як той карточник в карти. „Гей, посадив я винний сад, Побили сад морози; Програв, програв я свій вік молодий, Мене обляли сльози. „Карточник грає й надієсь На виграння, хоч би мізерне ; Пропав задаром мій вік молодий І більше вже не верне“. 21—28 серпня 1889. 152
