IX. ПІСНЯ ГЕНІЇВ НОЧІ. По боях земного життя, Чи в повні свіжих сил, В утомі з довгого пуття, Чи в першім маху крил ; Чи вниз літа склонили екрана !), Чи в серці рай весни,— Сюди, мандрівне, ти пристань ! Засни ! Засни ! Засни ! Що земний шлях, що земний бій. Ненависть і любов? Тут ніч, тиша і супокій Без снів і без оков. Тут болю ані втіх нема, Морозу ні весни, Тут забуття, спокій і тьма — Засни ! Засни ! Засни ! Припадь істотою цілов-) Природі до грудей, Туди вернись, відкіль прийшов, Напій безсмертя пий ! Почате в болю тіло те Знов в вир бездонний пхни, Що вічно смерть з життям плете, — Засни ! Засни ! Засни ! А дух? Це ж іскорка лишень, Це огник, нервів рух ! Розпадесь мозок, то й огень Погасне, згине дух. 11) Скрань — чоло. ?) Ці лов — цілою. 42
