І боротися з тим лихом, Що вперед сам натворив… VI. „Що робить ! Іду до війта, Щоб громаду він зібрав, А громаді мовлю : „Знайте, Ґрунт по Процю я обняв Для сиріт його. Повинність Відбуватиму я сам, А як доростуть ті діти, Я все чисто їм віддам. А що, може, не подоба Жиду в себе їх держать, То скажіть, кому їх маю На виховання віддать. Я їх буду страву вати 1), З'одягать, давать що слід, Ви ж для догляду над ними Чоловіка назначіть“. Вчувши ті слова, громада Мов води набрала в рот, — Та ненависть по хвилині Знов заговорила. „От Жид присікавсь!“ — закричали. „І чого він хоче в нас ? Мало з нас нассався крови За цілий тяженький час ? Проч з села, проклятий жиде ! З нами тут тобі не жить ! Не доводь нас до нещастя ! Волимо ми положить Тих сиріт живих у яму, ]) Стравувати — харчувати.
