„Ну, досить я бачив світу І досить великий зріс, А не бачив жида, щоб так Самохіть в неволю ліз. Що ж, як хочеш ! Лізь, небоже, Я спиняти тя не йму, Але як вернути схочеш, Знов на службу не прийму". Я вклонивсь, зітхнув до Бога, Щоб він сил мені додав, Щоб я більше в панську службу Доки віку не вертав. І пішов. От так то хлопом Став я, сину ! Бачиш сам, Що нелегким був для мене Ґїерший вступ у хлопський стан. Та ще тяжче було далі. Як почула мужичня, Що їх ворог заклятущий Став віднині їх рівня, Хлопський ґрунт держить, ще й хлопські Діти взявся годувать, — Гвалт піднявсь в селі, мов я їх Всіх хотів обрабувать *). „Вбиймо жида 1 Проженімо ! Відберім дітей, він їх Думає на кров порізать, На жидівську віру всіх Повернути!..“ Вся ненависть, Що в їх душах за п'ять літ Проти мене накипіла, Вилізла тепер на світ. І прийшлось тепера їсти, Що вперед я наварив,
- ) Обрабувати — ограбувати.
165
