V. „Поховати давши трупи, Я пішов до пана в двір. Пан вже не боявсь холери, Впер смішливий в мене взір І сказав : „Ну, Хаїм, що там Чути в лісі ? Маєсь ґіт*) Вовча мати ? А ведмеді Чи просили тя на мід?“ Я вклонивсь і мовлю : „Пане, Річ одну Л:ЄНІ Зробіть ! За мій труд на рустикальнім* 2) Мене ґрунті осадіть 3)“. „Що ти, стікся 4), — пан аж крикнув, — Чи до разу одурів ? Зле тобі на службі в мене ? Панщини ти захотів ?“ „Добра служба ваша, пане, Але я в ню не піду ! Коштував добра доволі, Прокоштую ще й біду. Тут померли батько й мати, Сироти по них дрібні Полишились, — в моїй страті Бог ті діти дав мені. Вам тепер би ґрунт той, певно, Довго пусткою стояв, Так позвольте ж, щоб вам з нього Я повинність відбував“. Слухав, слухав пан ту мову, Далі сплюнув та й сказав : Ґіт — з єврейськ., добре. 2) Рустикальний — так називалася селянська земля 3) Осадити на ґрунті — віддати землю. 4) Стікся — сказився, з польськ. 164
