— „Ну, так ось вам ваші гроші !“ Та й вийма один банкнот На сто римських, другий, треті Усі гроші відлічив. — „А йому іге все віддайте !“ Пан лиш очі витріщив. Далі схопивсь, мов шалений. „Що, такий клапатий ') жид Сміє так мене під'їхать!.. Жиде, це для мене встид ! Ні, не хочу твоїх грошей ! А ти, Хаїм, забирайсь Із добром поганим своїм, Та на рату ми старайсь !и Це сказавши, плюнув, фукнув, Гримнув від сіней дверми Та й сховався у покої. Мав німі, стояли ми. Шая Ляйб всміхнувсь і мовив : — „Встид вельможному ! Оце Варто було п'ять сот римських, Щоб нагнать йому в лице Встиду трохи ! Ну, ти, Хаїм, Забирайсь ! Як я скінчу Тут своє купецьке діло, То до тебе загощу“. X. „Погостив у мене Шая, Часто потім заїжджав. Вислухав мої пригоди І про себе розказав. Я пізнав його, розвідав Між людьми його діла… *)*) Клапатий — нікчемний.
