А кайдани з ніг і з рук Не злазили. Вийшов з війська Посімчадцяти роках, Сам на світі, голий, босий, І обняв 'го дикий страх — Не за себе, бо був сильний І здоров, робити вмів, А за те, що, літ проживши Тридцять п'ять, він ще не вспів Нікого порятувати, Жадного добра зробить ! Що терпів за правду стільки — Кому ж з цього легше жить ? І подумав : „Треба взяти Серце в жменю, перше стать Багачем, тоді і бідних Буду мав *) чим спомагать“. І що мислиш ? Архи-жидом Він на десять літ зробивсь, Шахрував панів, маєтку На купецтві доробивсь. Торгував дровами, сіном, Брав достави2) військові, Сплави сплавлював до Гданська, Наші сукна краєві* 2 3) До Румунії возив він… Аж прийшли тісні роки — Все покинув, взявсь до хліба, Кукурузи і муки Достарчав для трьох повітів, Бідним даром роздавав, Заложив свою пекарню… Словом, він урятував
- ) Буду мав — буду мати.
2) Достава — постачання. 3) Краєві — цебто галицькі. 179
