Не одну родину хлопську І жидівську від біди. Знаєш, як прийшли вибори В сорок восьмім, то жиди І хлопи його хотіли Послом в Відень обібрать, Та пани й попи їх тільки Закричали… Що й казать, Як усі його любили, Хоч був гострий на язик ! Він не раз до мене мовив : „Я б отак, як ти, не звик Хлопом жити і коритись ! Гнеть1) мені б в арешті буть! Знаєш, як тоді я бачив, Як пан жінку копнув в грудь, То вся кров у мні скипіла І над вухом, мов оса, Забреніло… Будь молодший, Я б прибив його, як пса! Ні, не жить мені з тобою ! Не для мене тихий рай !“ Оттаких людей виводить, Сину, інколи наш край !“ XI. Часто я відтак2) до Штенгля По дорозі забігав І гостив, і днів по кілька У роботі помагав. Все мене приймали щиро, Хоч я бідний онучкар, А вони заможні ґазди3).
- ) Гнеть — скоро.
%) Відтак — пізніше. 3) Ґазда — хазяїн. 180
