Він сміється. — „Ах, ах, ах! То моя заплата, — каже,— Від кагалу ! Слухай лиш, Як вони мені платили, Може, й сам їх похвалиш !“ XII. — „Вмер корчмар один близь Жовкви, Страх побожний чоловік : В бібліях святих, в молитвах Він прожив увесь свій вік. Жінка шинкувала, теща Шахрувала мужиків, Старший син три села лихвов До зубоження довів, Менші два сини провчили Конокрадське ремесло,— Ну, й зростало їх багатство І поважання росло. А наш Майлех все молився, В Божих заповіддях жив І добро творив. Таке він Правило собі вложив : Хто прийшов до нього бідний, Десять центів1) він давав, А ім'я його і назву Зараз в книжку записав. Як прийшлось йому вмирати, Він отак сказав рідні : „Будете мене ховати, То цю книжечку мені В гріб на груди положіте, Щоб я Богу показав : Двадттять вісім тисяч шісток *)*) Цент — копійка. 184
