Аж іде наш Майлех, згорбивсь, Піт з чола його тече, Двадцять вісім тисяч шісток У мішку він волоче. „Боже, я весь вік молився, Не творив нікому зла І рука моя для бідних Все отворена була : У готових, чистих грошах Ось заслуга є ціла !“ — „На вагу Iм — сказав Єгова. Майлех кинув срібла міх, І вага перехилилась Аж архангелу до ніг. — „А тепер, — сказав Єгова, — Я питатиму. Кладіть На другу тарілку кожний Підсудимого одвіт ! Сам ти заробив ті гроші ?“ — „Ні, — рік Майлех і дрижав, І на другій вже тарілці Той одвіт його лежав. І, о, диво ! Те маленьке Слово „ні“ одним кивком Двадцять вісім тисяч шісток Зрівноважило цілком. — „А ти знав, — пита Єгова,— Відки йде маєток твій ? Знав, що кожний гріш в нім—кривда 1 неправда і розбій ?“ — Затремтів ще дужче Майлех, Гнувсь і корчивсь і цідив Ледве чутно : „Знав, о, Боже, Але ж це не я робив !“ І ця відповідь була вже На вазі — і що ж оце? 186
