Ця сторінка ще не вичитана
10. БОЖЕСЬКЕ В ЛЮДСЬКІМ ДУСІ. Коли Ти в світ слав рід людський, Життя людей зробив борбою, Свою Ти божеськість їм дав — Дух, творчу силу із любвою. Людськеє серце гріх сплямив І роз'єднав людей з Тобою, І помрачилась в їх серцях Та творчість духа із любвою. Та встало світло по тьмі ночі, Ти поєднав людей з собою, Нове життя у світ живий влила Знов творчість духа із любвою. Дух наш із Твого духа родом І вічно зв'язаний з Тобою, А вічнії вогнива ті — Лиш творчість духа із любвою. 1875. 11. БУНТ МИТУСИ. Князь Данило, світ-Романович По кімнаті похожав; Князь Данило, світ-Романович Важку думу розважав. Прийшли вісті в Галич до двору Про нову гризню-змію, Що збирається на нього знову У підгірському краю. 221
