Вітер віє понад мур Требіня. „Що на вас так червоніє, мури ? „Це турецькі хоругви криваві, Що їх вітер раз-у-раз колише“. Шумно, буйно колиши ти, Вітре, ті прапори ! Незадовго з-під них блисне Вогнянеє море. Незадовго за тобою Злетять слави діти, Ворогів скупати в крові, В пожежі загріти. Незадовго над півмісяць Хрест тут підійметься, А о хрест той вся турецька Сила розіб'ється. Незадовго встане пімста З Косового поля, Мілош Обіліч 1) устане, Підійметься воля. Незадовго серби-браття Злинуть у ті гори, Ляжуть голови турецькі, Впадуть їх прапори. О, сербська земле, де ж ти діла Гарячу пам'ять старини, Що в дітей твоїх серцях тліла? Чому не бухне жар страшний, Щоб спільного врага спалити, Що рад би всіх слов'ян залити ? Подайте руку угнетенним У поміч братнюю братам, 1) Мілош Обіліч — сербський герой, що загиб з турками на Косовім полі. у бою 234
