Ця сторінка ще не вичитана
І впали в грудь мені Слова ті, мов скала. І, мов під тягаром, Душа нить почала. Ох, бо порадника Судьба мені забрала, І найщирішая Душа світ попрощала ! В холодний день він був, Мов сонця теплота, А в спеку — наче тінь, А в спрагу — мов вода. Мов олень, бистрий був, Веселий, мов дівчина, Героя смілість в нім, А в тілі сила львина. До цілі простий шлях Вмів він усе знайти, А зради він не знав, Не хтів підступно йти. Мов дощ з небес, так він Лив щедро дари нам. Мов грім з небес, ніс він Загибіль ворогам. А чорний волос у його На плечі аж спадав, А пишний перський плащ До стіп йому спливав.
