Ця сторінка ще не вичитана
Та скоро в полі знак До бою загримів, Мов вовк голодний, він На добич так летів. Він їздив сам, лиш меч Йому товариш був, В Ємені кований, — Враг силу його чув. Той плащ, той меч не раз Пізнать могла горда Вся гудзейлітськая Хижацькая орда. На плащ той шайка їх1) І на той меч стальний Засіла — і мій друг Згиб від тих лютих змій. Глядіть, яку йому Враг постіль зготував ! Верблюд би в скелях тих Сам ноги поламав. Сходяче сонечко Злякалося того, Обдертого, в крові Побачивши його. Не радуйся перед часом, Погане плем'я злеє, Бо в твоїй крові втопиться Весь біль душі моєї. 1) Шайка — зграя. 256
