II. Полуднє жаркеє. Наш відділ хоробрий вже збився У купу тісную. Рушаєм 1 І ген за піски вже бог сонця На сон свій склонився, — Ми тягнем, мов хмари над гаєм. А кожного дух, наче меч ; А вірні мечі у піхвах. При боці його кожний чує… А кожного кінь, наче тигр… На сірих, далеких степах Шакал лиш наш похід вартує. Ой, ворог сон-зілля *) немало У вечір хлистав, І спить непробудно в таборі… Гей, тут його відділ наш смілий У самую пору напав 1 Не вздрить уже ранньої зорі. Зачніте ж кривавеє діло ! Смерть трупи валить… Два племена впали в могили, А лиш небагато втекло. Увесь степ їх крови потоки скрасили, А вид той убитому милий. їх кров'ю вгасили ми спрагу Тяжких наших спис, Гарячий пісок напоїли… З різні тої кожний із нас
- ) Сон-зілля — опіюм, якого вживають східні народи
для спровадження приємних снів. (h. Фр). 257
