Лиш меч весь у крові приніс, А ран ми на тілі не вздріли. Тепер нам сорбетів]), вина подавай ! Я не знаю про заказ Корана ! По труді заплата ! По битві страшній Скоштуємо розкошів раю. І втіх ні одна не вменшає нам рана. Хай меч мій булатний, Хай кінь вороний і усі Сьогодні зазнають, що радість і згода ! І як та пустиня в крові ворогів, Так хай же купається нині в вині Побіда мойого народа ! Подай мені чашу тяжку, золоту, Гей, Савар бен-Амре, мій друже 1 Та все ж і убитого жаль, І серце болить мене дуже. З сталевої чаші ми смерти напій Ворогам дали нашим, Гудзейлітам тут нині ! І гляньте, як твердо поснули вони ! Не грозить вже нам ані разу їх шайка посеред пустині. А чуєте там, як пустиня Уся гомонить Гієн прошиваючим риком? Он стадо вовків блискооких До трупів ворожих летить, Шакали їх шарпають з криком. *)*) Сорбет — напій. 258
