Хоч би й дев'ять не вернуло, то десятий повернуз І дійшов же до пристані. Та ніде той не дійде, Хто не має цілі. Човне, як пливеш, то знай же, де! „Та ж не все бурхає море, тихеє бува частіш. Та ж і в бурю не всі човни гинуть — тим ся ти потіш ! А хто знає, може в бурю іменно спасешся ти ? Може, іменно тобі ся вдасть до цілі доплисти !“ Стрий 13 червня 1880. V. КАМЕНЯРІ. Я бачив дивний сон. Немов передо мною Безмірна, та пуста і дика площина, А я, прикований ланцем залізним, стою Під височенною гранітною скалою, А далі тисячі таких самих, як я. У кожного чоло життя і жаль порили, І в оці кожного горить любови жар, А руки в кожного ланці, мов гадь, обвили, А плечі кожного додолу ся схилили, Бо давить всіх один страшний якийсь тягар. УУ кожного в руках тяжкий залізний молот, І голо*с сильний нам з гори, мов грім, гримить: »Лупайте цю скалу ! Нехай ні жар, ні холод Не спинить вас ! Зносіть і труд, і спрагу, й голод, Бо вам призначено скалу оцю розбить“. 63
