З її уст вилітають бажання страшні —
Це бажання пожарів, убивства, різні.
Їй опертись король не здоліє й на мить:
Там згорів Персополь! Завтра Суза згорить!
Кліта вбив при вині! Чи любов це, чи чад?…
День-у-день із небес його кидає в ад.
Олександер Великий богині моливсь:
„Дай, богине, щоб нині весь світ проваливсь!
„Або дай, щоб скінчилася мука моя,
Щоб я знав, чи богиня вона, чи змія?
„Чом міняється так, скільки є в дні годин?
І чи в серці її я паную один?“
В тій хвилині аскет перед ним опинивсь
І покірно царю до землі поклонивсь.
„Вічно жий, царю мій! Хай твої вороги
Згинуть! Ось тобі дар від твойого слуги.
„Не згордуй! Цей малий золотистий горіх —
Від богині це дар! Моя гордість, мій гріх“.
І він все розповів, відки має цей плід,
Що робить, щоб богині сповнить заповіт.
„Мільйонам ти сонце, добродій єси, —
Будеш жить вічно юний, як плід цей з'їси“.
„Вічно жить! Молодим! Справді, Божеський дар!"
І великим, безсмертним почув себе цар.