Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 16. Поезії (1958).djvu/151

„Із цього краю, що є край дідівський,
Жебрацький і шляхетський і жидівський,

„Я виведу свій вірний люд у край
Заморський, де є справді хлопський рай.

„В Бразилії царем я хлопським стану,
Там жиду доступу не дам, ні пану.

„Це край багатий, оком не зуймеш,
Ніхто ще там ланцем не міряв меж.

„Плідних земель безмірні там простори,
Буйні пасовиська, лісисті гори.

„У горах повно звірів, диких кіз;
Один там буйвол тягне з сіном віз.

„В лісах малпи — от звір несамовитий!
Що бачить, сам хапається робити.

„Освоюєсь, привчається цей звір
Врубати дров, позамітати двір.

„Там слуг нема з хрищеного народа, —
Освоїш п'ять-шість малп — і є вигода“.

От так він нам балакав дні цілі,
Аж всі ми плакали, старі й малі.

А далі мовив: „Час мені в дорогу,
Іду і віддаю вас Пану Богу.

„Я по Галичині вже ходжу рік,
Тепер піду ще на угорський бік.

„Передягніть, брати, мене по-свому;
Що я тут був, не говоріть нікому!

„Жандармам, особливо, і попам
Не зраджуйте, бо буде лихо вам.