що в мене було на душі при їх складанню, в такім разі, любий читачу, кинь оцю книжку на бік як недоладну, безталановиту мазанину. Не серце було порожнє та черстве при її складанню, а тільки снаги не стало вилити словами те, що було на серці.
Не показую при поодиноких віршах джерел, відки їх узято. Майже нічого тут нема, що можна би вважати перекладом. Обік оригінального є тут чимало й такого, де на чужу основу я накладав свої власні узори. А відки взято цю основу, кого й де „наслідувано“, це лишаю цікавості тих критиків цього і будучого віку, котрі не будуть мати і вміти що кращого робити, як віднаходити „джерела“, з яких котрий поет черпав своє відхнення. Гай, гай! Ті джерела сотки, тисячі літ отворені і доступні кожному, і здоровому оку й шукати їх недалеко.
А тобі, любий брате, чи люба сестро, що читатимеш оті рядки „не мудрствуя лукаво“ бажаю того душевного спокою, того м'ягкого, ніжного, щирого настрою, який знаходив я, складаючи серед болю і тяжкої гризоти оті прості, часто скорбні, іноді може сухо-навчаючі та моралізаторські вірші. Коли з них упаде в твою душу хоч крапля доброти, лагідности, толеранції не тільки для відмінних поглядів і вірувань, але навіть для людських блудів і похибок і прогріхів, то не даремна буде моя праця.
Жорстокі наші часи! Так багато недовір'я, ненависти, антагонізмів намножилося серед людей, що недовго ждати, а будемо мати (а власти вовже й маємо!) формальну релігію, основану на догмах ненависти та клясової боротьби. Признаюся, я ніколи не належав до
