Друга пісна. Лісничий Валько вітер вухом ловить, Мов хорт на воздух розширяв ніс, До побережника Остапа мовить: „Знов чорт якогось нам стрільця надніс 1 Чув вистріл? Певно цапа хтось готовитьГ Мов у свою комору ходить в ліс… То кара Божа з тою злодійнеюі Гей, навперейми! Чей стрінемся з нею!“ Оба шульнули різними стежками, За яром, щоб на поляні зійтись; Вже лісокрадів стежили думками, Остап рушницю під полою тис, А Валько в сумерках поміж хащами Поперек яру дерся наче лис, Надслухував, чи гілка де не хрусне. Чи з-поза пня де лісокрад не шусне. І кляв: „Бодай же гир вам загирився! Драбня погана! Хоч з ума зійди! Колись в лісах я з москалями бився, І не зазнав такої ще біди, Як в цьому лісі, щоб він провалився! Ні в день ні в ніч спокою тут не жди. Хоч бий, карай, стріляй їх, аж обридло, Прокляте хлопство преться в ліс, як бидло. „Дрова рубають, день і ніч полюють, Слопи на звіря ставлять та сильця. Із своїм скотом по зрубах воюють, Підстережуть і ґотура й зайця,— 189
