Ця сторінка ще не вичитана
І По довгім, важкім отупінню Знов тріскає хвиля пісень, Неначе з-під попелу разом Язиками блимне вогень1). Що щастям, спокоєм здавалось, Те попелу тепла верства; Під нею жаги і любови Не згасла ще іскра жива. Не згасла ще, тліла, ятрилась Помимо сліз моїх роси; Та вітер повіяв і попіл розвіяв — Тепер ти вогонь той згасиі Ні, годі! Не буду гасити! Хай бухає грішний вогень! І серце най рветься, та вільно най ллється Бурливая хвиля пісень! }) Провінціяліам — вогонь. 15
