Ця сторінка ще не вичитана
І докір десь у горлі пропаде, У знесиллі опустяться руки, І благає підмоги, поради Прошибаючий погляд розпуки,— От тоді моє серце стискає Мов кліщами холодна тривога: Біль німий мене більше лякає, Ніж всі громи й злих сил перемога.
