Ця сторінка ще не вичитана
XII Не минай з погордою І не смійсь, дитя! Може в тім осміянім Суть твого життя. Може в тім зневаженім Твогб щастя карф, Може в тім погордженім Є любови скарб. Може сміх твій нинішній, Срібний та дзвінкий Стане в твоїй пам'яті За докір гіркий. ЗО
