Ця сторінка ще не вичитана
XIII Я нелюд! Часто, щоб зглушить У серці люту муку, Я чистий образ твій убить Здіймав преступну руку. Я з вулиці болото брав, Каміння кременисте, І кидав ним у образ твій, В лице твоє пречисте. Я мов безумний лютував, Мов п'яний у нетямі, Хоч чув, що власне серце рвав Злочинними руками. Та як" минув скажений дур, Я чувсь брудний, недужий, А образ твій яснів з душі, Мов сонце верх калюжі. 31
