Ця сторінка ще не вичитана
XVIII Ти плачеш. Сліз гірких потоки На твойому лиці блідому Лишають слід свій — неглибокий, Та замітний вже оку мому. Ти плачеш. Ти, що відіпхнула Любов мою як сиротину, Тепер надармо просиш, ловиш Любови хоч би крапелину. Твоєю дивною красою Надармо всіх маниш ти к собі: Не труп убитої любови е допуска любови к тобі. II марно линуть, марно гинуть Літа найкращі, молодії! Ти пам'ятник живий, небого, На гробі власної надії. 36
