Ця сторінка ще не вичитана
Сам він з часом на тому би спинився, Що це був сон. Це мого серця драма! Якби не ті літа важкої муки, Пекучих болів, сліз і божевілля, Глухої резигнації, скажених бунтів Придавленого серця, то я сам, Пригадуючи першу нашу стрічу І той промінчик ясної надії, Що блис мені тоді,— присяг би нині, Що це був сон, надсянськая легенда. 47
