Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 16. Поезії (1958).djvu/350

Але до дівчини приступить не вміє, — Ідеали бачить геть десь за горами, А живеє щастя з рук пустив без тями, І тепер, запізно, плаче і дуріє — Фантастичні думи! Фантастичні мрії! 65