Перейти до вмісту

Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 16. Поезії (1958).djvu/351

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

XV Що щастя? Це ж ілюзія, Це привид, тінь, омана… О, ти ілюзіє моя Зрадлива й кохана! Кринице радощів, чуття Ти чарочко хрустальна! Омано дум, мого життя Ти помилко фатальна! Я хтів зловить тебе, ось-ось, Та враз опали крила: З тобою жить не довелось, Без тебе жить не сила. З тобою жить—важка лежитв Завада поміж нами; Без тебе жить — весь вік тужить І днями і ночами. Нехай ти тінь, що гине десь, Мана, луда—одначе Чому ж без тебе серце рвесь, Душа болить і плаче? Нехай ти тінь, мана, дім з карт І мрія молодеча, 66