Ця сторінка ще не вичитана
XIX Як віл в ярмі, отак я день за днем Свій плуг тяжкий до краю дотягаю; Немов повільним спалююсь вогнем, Та ярко бухнуть сили вже не маю. Замерли в серці мрії молодечі, Ілюзії криниця пересхла; Різкі, сухі мої зробились речі,— Пора худого жнива надійшла. Худеє жниво! Сіялось мабуть Замало й ненайкращої пшениці. А час не ждав! Холодні зливи йдуть,— Важку ворожать осінь нам зірниці. 71
