Ця сторінка ще не вичитана
За саме серце вхопила мене, Мов Сфінкс у душу кігтями вп'ялилась, І смокче кров і геть спокій жене. Минали дні, я думав: наситилась, Ослабне, щезне… Та дарма 1 Дарма 1 Вона мене й на хвилю не пустилась. Часом на грудях моїх задріма Та кігтями не покида стискати; То знов прокинесь, звільна підійма Півсонні вії, мов боїться втрати, І око в око зазира мені. І дивні іскрй починають грати В її очах — тайі їгркі, страшні, Жагою повні, що аж серце стине. І разом щось таке в них там на дні Ворушиться солодке, мелодійне, Що забуваю рани, біль і страх, d марі тій бачу рай, добро єдине. І дармо дух мій, мов у сіті птах, Тріпонеться! Я чую, ясно чую, Як стелиться мені в безодню шлях, І як я ним у пітьму помандрую.
