Ця сторінка ще не вичитана
Не сумуй, що прийдеться самій доживать, Що прийдеться самій у гріб лягать, Що не буде кому очей затулить! Не клени своє бідне, безсиле дитя! Доки міг, то я тяг цю тачку життя, Та тепер я зламався і збився з пуття! не можу, не можу спинити того, о, мов чорная хмара, на мене йде, о, мов буря, здалека шумить-гуде! Я не хочу на світі завадою буть, Я не хочу вдуріть і живцем озвіріть — Радше темную ніч, аніж світло зустріть! 95
