Ця сторінка ще не вичитана
І День і ніч сердитий вітер б'єсь о дому мого ріг, наче пес голодний виє і валить прохожих з ніг. День і ніч дощі холодні б'ють о вікна, цяпотять, ринви грають, шиби плачуть, утишиться не хотять. Олов'яні сірі хмари небозвід весь залягли, і лежать, і ремиґають наче ситії воли. Дармо вітер б'є їх, гонить: „Гей ти, сивий! половий!“ „Нам тут добре, відпочинем! Хоч ти сердься, хоч і вий Iм Дармо втомленеє серце б'ється, мов у клітці рись: „Нам тут добре, відпочинем! А ти плач соб! й журись.“ 111
