Злісний От видно, що давно в селі ти не бував! Та ж управитель ліс цей для селян запер, а тямиш, що товар віддавна пасли тут. Тепер нема де раз попасти, ба, нема в бідніших чим погодувать товарину. А в лісі трави — бачиш сам, до пояса, аж гнуться, шепчуть, наче просяться під серп. Ну, та й ідуть жінки, дівчата крадькома, нажне верету і вже має на весь день. Я Ах, зачинаю розуміти! Ну, а ви підстерігаєте й верети берете? Злісний А так. Що ж діять! Заборонено хлопам у ліс — ні кроком, ані оком не ходить. Я А в вас підноситься рука у бідних тих верети відбирать за жменьку бур'яну? Злісний Підноситься, небоже! Панська служба— мус. Рука підноситься, лиш серце трепещить. У сні часом ще причувається їх плач. Я То управитель у дворі сидить тепер? Злісний Ні, не сидить. Він на фільварку за селом. 145
